Тема 5.1: Увага. Запитання для самоконтролю Словник термінів Список рекомендованої літератури:

Информация о документе:

Загрузил(а): Аноним
Имя файла: tema_5_1_uvaga_zapitannya_dlya_samokontrolyu_slovn.doc
Размер файла: 92 кб
Дата загрузки файла: 08/01/2014 в 17:30
Количество просмотров: 67
Рейтинг: 0, всего 0 оценок

Тема 5.1: Увага. Запитання для самоконтролю Словник термінів Список рекомендованої літератури:

Тема5.1: Увага.

1. Поняття про увагу, її природу та значення.

2. Види та форми уваги.

3. Основні властивості уваги.

4. Способи управління увагою.

5. Розвиток уваги.

1. Поняття про увагу, її природу та значення

Увага – це психічний пізнавальний процес, який полягає у спрямованості і зосередженні свідомості на певному об’єкті. Іноді вчені зауважують, що увага не є самостійним психічним процесом, оскільки вона не відображає ні властивостей предмета, ні зв’язків, ні відношень між ними. Її змістом є зміст тієї психічної діяльності, вяку вона включена. Тому її ще визначають як форму психічної діяльності.

Під спрямованістю увагирозуміють вибіркову активність людини, що проявляється не лише у зовнішніх діях, а й у готовності до дій.Під зосередженістюрозуміють одночасне відволікання від усього побічного, тимчасове ігнорування інших об’єктів.Цим самим забезпечується контроль і регуляція діяльності.

Розповідають, що одного разу магараджа обирав собі міністра. Він оголосив, що візьме того, хто пройде по стіні навколо міста з великим глеком, доверху наповненим молоком, і не проллє жодної краплини. Багато претендентів ходили, а по дорозі їх лякали, відволікали, і вони проливали молоко. «Це не міністри», – говорив магараджа. Але ось пішов один. Ні крики, ні хитрощі не відволікали його очей від переповненого глека.

- Стріляйте! – гукнув магараджа.

- Стріляли, але це не допомогло.

- Це міністр! – сказав магараджа.

- Ти чув крики? – запитав він його.

- Ні!

- Ти бачив, як тебе лякали?

- Ні. Я дивився на молоко.

- Ти чув постріли?

- Ні, я дивився на молоко!

Значення уваги:

  • займає особливе місце серед психічних явищ, завжди включається у практичну діяльність та у пізнавальні процеси;

  • виражає інтереси, спрямованість особистості;

  • є необхідною умовою успішного засвоєння знань, якості й продуктивності трудової діяльності, самовираження особистості;

  • необхідна людині у всіх видах її діяльності.

Значний внесок у розкриття природи уваги (її фізіологічних основ) зробили І.М. Сєченов, І.П. Павлов, О.О. Ухтомський. Так, І.М. Сєченовзазначав, що предмети і явища зовнішнього світу, діючи на мозок людини, викликають у неї «пристосувальні рухові реакції». І.П. Павловдослідив, що фізіологічною основою уваги є наявність стійкого осередку оптимального збудження у корі великих півкуль головного мозку, що негативно індукує суміжні її ділянки.О.О. Ухтомський назвав осередок оптимального збудження домінантою. Під домінантною він розумів панівний осередок збудження, який визначає характер реакції організму у даний момент. Сьогодні точка зору І.П. Павлова та О.О. Ухтомського отримала підтвердження в експериментах з реєстрації біотопів мозку тварин і людини. Сучасні нейрофізіологічні дослідження підтвердили провідну роль кіркових механізмів у регуляції уваги. Деякі вчені підкреслюють особливо важливу роль лобової ділянки у відборі інформації. Сьогодні у мозку виявлені особливі неврони, котрі отримали назву «неврони уваги». Важлива роль у регуляції уваги належить скупченню нервових клітин, що розташовані у стовбурній частині головного мозку, – ретикулярній формації.

2. Види та форми уваги

За активністю виділяють такі види уваги:

- мимовільна– складається в ході взаємин людини із середовищем без її свідомого наміру,

- довільна– свідомо спрямовується і регулюється особистістю,

- післядовільна– увага, яка спочатку викликалась докладанням вольових зусиль, метою, але надалі підтримувалась інтересом до об’єкта (наприклад, змісту завдання).

Наприклад. Під час уроку, коли всі зосереджено виконують завдання вчителя, у когось із парти падає підручник. Якби старанно учень не працював, він зварне увагуна цей гуркіт: спрацює механізм мимовільної уваги. Підручник піднятий, і необхідно знову повертатись до виконання завдання. Іноді, щоб зробити це, потрібно велике вольове зусилля: починає діяти довільна увага. Але якщо завдання, яке людина виконує, її зацікавило, напруження відразу зникає, і вона продовжує працювати цілеспрямовано: включається післядовільна увага.

За спрямованістю виокремлюють такі форми уваги:

- зовнішня:регулює фізичну діяльність людини;

- внутрішня:пов’язана з усвідомленням особистістю своєї діяльності, свого внутрішнього світу, із самосвідомістю; має місце лише в людському світі; об’єктами внутрішньої уваги є почуття, спогади, думки; є необхідною умовою розвитку свідомості і самосвідомості; уміння думати й обдумано діяти пов’язане з розвитком внутрішньої уваги.

Зовнішня і внутрішня увага гальмують одна одну.Завжди існує їх взаємний перехід.

За формою проявуувага також буває:

- колективна:це зосередження усіх членів колективу на одному предметі. Наприклад, таким предметом може виступати розповідь учителя, відповіді учнів. Фактично не буває стовідсоткової уваги класу протягом тривалого проміжку часу, але для існування колективної уваги не страшні відволікання окремих учнів. Наявність цілеспрямованого колективу класу допомагає зосередитись і тим, хто не звик до зусиль з організації уваги.

- групова:зосередження уваги групами в умовах роботи в колективі. Групову увагу доводиться організовувати при проведенні лабораторних робіт, взаємоперевірок, обговоренні певних фактів у групах. Для учнів і вчителя це найскладніша форма організації уваги, оскільки групи відволікають одна одну в роботі. Для організації уваги необхідно чітко планувати виконання завдань по етапах, перехід на окремих етапах до колективної уваги.

- індивідуальна:зосередження уваги людини на своєму завданні. Вона виникає при самостійному читанні, розв’язуванні задач, виконанні контрольних робіт. Для вчителя виникає складність переходу від індивідуальної до колективної уваги, оскільки не всі учні впораються одночасно із завданням і у багатьох увага на початку колективної роботи не переключається. У цьому випадку необхідно дати невелике додаткове завдання учням, які закінчили свою роботу раніше від інших. Учням, які не виконали завдання, слід порадити виконати його пізніше.

3. Основні властивості уваги

Стійкість– тривало підтримувана спрямованість діяльності (характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість), це тривалість зосередження уваги на об’єкті. Міра стійкості уваги може бути пов’язана з тим, наскільки цікава, значуща для людини діяльність. Може залежати від стану здоров’я людини, від особливостей її нервової системи, від зовнішніх обставин. Багаті змістом, рухливі, динамічні, різноманітні об’єкти довше привертають увагу до себе. Також залежить від ходу діяльності, успіхів людини вподоланні труднощів, від мотивації діяльності, від умінь працювати.

Нестійкість– відволікання уваги, зміна її спрямованості під впливом інших об’єктів. Виникає під впливом раптових, сильних, різких, динамічних зовнішніх подразників, а також при сильних змінах в органічних станах.

Концентрація (зосередженість)– більша чи менша міра заглибленості у діяльність, яку людина виконує в даний момент. Чим більше концентрована увага до певного об’єкта, тим у більшій мірі гальмуються впливи побічних імпульсів.

Зосередженого слухача можна впізнати за малою рухливістю. Іноді людина концентрує свою увагу на чомусь настільки, що для неї щезає усе довкола. 1794 року у Німеччині дев’ятирічному хлопчику повинні були видалити пухлину. Знеболюючих засобів тоді не було, і, щоб відволікти дитину під час операції, їй розповідали захоплюючу казку. Через вісімнадцять років хлопчик, який подорослішав, приніс видавцю казку «Білосніжка та семеро гномів» і розповів, що під час операції зовсім не відчував болю. Цим хлопчиком був відомий казкар Якоб Грімм (1785 – 1863).

Коливання – зміни концентрації уваги. Ступінь концентрації уваги на певному об’єкті не залишається однаковим протягом часу: він то підвищується, то знижується.

Переключення – довільна зміна людиною спрямованості її діяльності. Людина свідомо переходить від одного завдання до іншого, сама спрямовує свою увагу на нові об’єкти відповідно до змінених умов її роботи. Проявляється при наявності зв’язку між змістом попередньої і наступної діяльності; якщо об’єкт наступної діяльності більш цікавий для людини, коли виконання попереднього завдання закінчене.

Розподіл– проявляється в можливості одночасного виконання людиною двох або іноді навіть трьох видів діяльності, утримання у сфері уваги одночасно кількох об’єктів. Так, коли людина читає цікаву книгу, її увага розподілена по тексту і одночасно сконцентрована на тому реченні, яке вона читає у даний момент.

Розповідають, що римський імператор Юлій Цезар (100 – 44 до н.е.) умів одночасно читати, писати і слухати. Але, імовірно, він просто умів швидко переключатись з однієї справи на іншу і встигав повертатись до продовження перерваної справи до того, як наступне забування.

Психологи з’ясували: якщо одну з дій, які виконує людина, вона навчилась робити не задумуючись (тобто дія повністю автоматизувалась, стала навичкою), а також якщо існує логічний взаємозв’язок між виконуваними діями, тоді розподіл уваги можливий. Тобто розподіл уваги проявляється при достатньому володінні людиною певними видами діяльності, способами її виконання, коли принаймні виконання однієї з робіт більш чи менш автоматизоване.

Обсяг– кількість об’єктів, актуально усвідомлюваних людиною у даний момент. Під обсягом розуміють кількість об’єктів, яку людина може сприйняти з певною якістю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час. Кількість об’єктів, яку відображає мозок, залежить від змісту матеріалу, наскільки він пов’язаний смисловими зв’язками, від інтересу особистості до нього та від тих вольових зусиль, що їх докладає людина, працюючи в певній галузі. Середній обсяг уваги людей від 5 до 9 об’єктів (одиниць інформації – незалежно від того, яка ця інформація).

Дослідження Б.М. Теплова, В. Д. Небиліцина показали, що якості уваги залежать від властивостей нервової системи людини. Виявилось, що людям зі слабкою нервовою системою додаткові подразники заважають зосередитись, а із сильною – навіть підвищують концентрацію уваги.

4. Управління увагою

На що людина звертає увагу? Уявімо, що студенти зібрались в аудиторії і чекають початку пар. Поки до аудиторії заходять знайомі їм люди, вони не цікавляться ними. Але якщо у дверях з’явиться новачок, загальна увага зосередиться на ньому. Отже, увагу приваблює новизна вражень. Якщо під час заняття за вікнами класу пролунає гучна музика, лише глухий не зверне на неї уваги. Отже, увагу приваблює інтенсивний сигнал. А якщо людина займається якоюсь цікавою справою, яку ще не до кінця освоїла, її увага буде поглинута лише цієї справою. Отже, увага залежить від складності задачі. Ще наша увага залежить від того, у якій формі ми отримуємо інформацію. Усім відомо: є уроки нудні та нецікаві. Так ось: нудьга визначається не предметом, а тим, як про нього розповідають. Увага може розсіюватись, якщо ми себе погано почуваємо чи нам заважають. Відомо, що людям зі слабкою нервовою системою заважають зосередитись будь-які зовнішні подразники, а у людей із сильною нервовою системою такі подразники навіть підвищують концентрацію уваги. Чим довше ми займаємось якоюсь однією справою, тим менше ми уважні. Тому і треба час від часу переключатись на іншу роботу. Найголовніше: кожна людина звертає увагу на те, що пов’язане з її професійним інтересом.

Одна давня японська історія розповідає, як відомий майстер-зброєносець приліг одного разу відпочивати і почув, що його сусід, теж коваль, працює різцем. Майстер увірвався до сусіда і звинуватив його у тому, що той робить надпис на держаку щойно закінченого меча його, майстра, ім’я, щоб продати меч дорожче. Сусід здивувався і запитав, як він дізнався про це? Підглядав? «Ні, – відповів майстер. – Я не підглядав, я слухав. Ти зробив більше ударів різцем, ніж потрібно для написання твого імені». Підтримувати увагу на об’єкті можна таким чином: силою подразника, явищем контрасту, новизною предмета (явища), інтересом людей, включенням у діяльність, словесним нагадуванням, постановкою запитань, прикладами з практики.

Таким чином, привертанню уваги сприяють:

характер подразника(раптовість появи об’єкта, сили його впливу, співвідношення його з фоном, зміна його інтенсивності й розміщення у просторі, новизна вражень, складність задачі);

структурна організація діяльності(об’єднані об’єкти сприймаються легше, ніж безладно розкидані);

співвідношення подразника і потреб людини(те, що відповідає потребам, приверне увагу насамперед).

Практика навчально-виховного процесу показує, що підтриманню уваги в учнів під час уроку сприяють: доведення до свідомості учнів мети уроку; виховання в учнів умінь швидко включатись у виконання поставлених завдань; послідовність і доступність викладу матеріалу; уміле поєднання нового, невідомого з уже відомим учням матеріалом; активізація навчального процесу; зацікавлення змістом діяльності; використання різноманітних способів викладання; зміна темпу роботи на уроці; живий контакт учителя з класом; уміння вчителя спостерігати за станом уваги учнів, вчасно її підтримувати; вимогливість вчителя до уваги учнів; здійснення індивідуального підходу.

5. Розвиток уваги.

У перші місяці життя у дитини наявна лише мимовільна увага. Дитина спочатку реагує лише на зовнішні подразники, при чому лише у випадку їх різкої зміни, наприклад, за переходу з темряви до яскравого світла, за раптових гучних звуків, за зміни температури тощо.

З третього місяцядитина усе більше цікавиться об’єктами, тісно пов’язаними з її життям.

У п’ять-сім місяцівдитина уже в змозі достатньо довго розглядати якийсь предмет, обмацувати його, брати в рот. Особливо помітний прояв її інтересу до яскравих і блискучих предметів. Це дозволяє робити висновок про досить добре розвинену мимовільну увагу дитини.

До кінця першого – початку другого рокужиття починають з’являтись зародки довільної уваги. Це пов’язано з процесом виховання дитини. Оточуючі дитину люди поступово привчають її виконувати не те, що їй хочеться, а те, що їй потрібно робити.

За словами відомого вітчизняного психолога Л. С. Виготського, з перших днів життя дитини розвиток її уваги відбувається завдяки подвійному ряду стимулів, які викликають увагу:

1) предметам, що оточують дитину, які своїми яскравими, незвичайними властивостями приковують її увагу;

2) мовленню дорослого – слова, що вимовляються ним, спочатку виступають як стимули-вказівки, які спрямовують мимовільну увагу дитини.

Довільна увага виникає з того, що оточуючі люди починають з допомогою низки стимулів і засобів спрямовувати увагу дитини, керувати нею, підкоряти її своїй волі і тим самим дають у руки дитини ті засоби, з допомогою яких вона надалі і сама оволодіває своєю увагою. А це починає відбуватись у процесі оволодіння дитиною мовленням.

Велике значення для розвитку довільної уваги має гра, у процесі якої дитина вчиться координувати свої рухи відповідно до задач гри та спрямовувати свої дії у відповідності з її правилами. Паралельно з довільною увагою на основі чуттєвого досвіду розвивається і мимовільна увага. Розвитку уваги дитини сприяють також знайомство з усе більшою кількістю предметів і явищ, поступове формування вміння розбиратись у найпростіших стосунках, постійні бесіди з батьками, прогулянки з ними, ігри, у яких діти наслідують дорослих, маніпулювання іграшками та іншими предметами.

Особливістю уваги дошкільника є те, що її довільність нестійка. Дитина легко відволікається на сторонні подразники. Її увага надмірно емоційна, – вона ще погано володіє своїми почуттями. При цьому мимовільна увага досить стійка, тривала і зосереджена.

Поступово шляхом вправлянь і вольових зусиль у дитини формується здатність керувати своєю увагою.

Особливого розвитку довільна увага набуває у шкільні роки. У ході уроків дитина привчається до дисципліни, у неї формується посидючість, здатність контролювати свою поведінку. У початкових класах школяр не може ще повністю контролювати свою поведінку на уроках. У нього і надалі переважає мимовільна увага. Тому досвідчені вчителі намагаються зробити свої уроки яскравими, захоплюючими, що досягається частою зміною форми подачі навчального матеріалу.

У старших класах школяр уже може тривалий час займатись певним видом діяльності, контролювати свою поведінку. На якість уваги виявляють вплив не лише умови виховання, але й особливості віку.

Так, фізіологічні зміни, що спостерігаються у віці 13-15 років, супроводжуються підвищеною втомлюваністю і дратівливістю, у деяких випадках приводять до зниження характеристик уваги.

Якщо постійно тренувати увагу, можна виробити звичку бути уважним навіть за найнесприятливіших умов. А зі звички уважність та спостережливість переростають у стійкі властивості особистості.

Уважність допоможе розвинутись й іншим властивостям та якостям особистості, і насамперед, почне розвиватись пам’ять.





Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення уваги.

2. Розкрийте фізіологічну основу уваги.

3. Поясніть значення уваги для людини.

4. Назвіть види уваги та наведіть приклади.

5. Назвіть основні форми уваги, поясніть їх суть та наведіть приклади кожної з них.

6. Розкрийте основні властивості уваги.

7. Наведіть приклад стійкості уваги.

8. Наведіть приклад переключення уваги.

9. Яким чином розвивається увага дитини?

10. Сформулюйте рекомендації з розвитку уваги, управління нею.

Словник термінів

Довільна увага– вид уваги, що свідомо спрямовується і регулюється особистістю.

Мимовільна увага– вид уваги, що складається в ході взаємин людини із середовищем без її свідомого наміру.

Післядовільна увага– вид уваги, яка спочатку викликається докладанням вольових зусиль, метою, але надалі підтримується інтересом до об’єкта (наприклад, змісту завдання).

Увага – це психічний пізнавальний процес, який полягає у спрямованості й зосередженні свідомості на певному об’єкті.

Список рекомендованої літератури:

1. Введение в психологию / Под общ. ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1996. – 496 с.

2. Гамезо М.В. Атлас по психологии: Информ.- метод. пособие к курсу «Психология человека»/ М.В.Гамезо, И.А.Домашенко. – М.: Российское педагогическое агенство, 1998. – 272 с.

3. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2-х т./ Ж. Годфруа– М.: Мир, 1992, 1996; 496с., 376с.

4. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов/А.Г. Маклаков. – СПб.: Питер, 2005. – 583 с.

5. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб./ П.А.М’ясоїд.– К.: Вища школа, 2000. – 479 с.

6. Немов Р.С. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. : В 3-х кн./ Р.С. Немов. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 2-е изд. – М.: Владос, 1998. 688 с.

7. Общая психология. Курс лекций / Сост. Е.И. Рогов. – М.:ВЛАДОС, 1995. – С. 81 – 86.

8. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, КОО, 2006. – 203 с.

9. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: в2 т. – М.: ВЛАДОС, 2002. – Т.2. – 248 с.

10. Психологія: навч. посіб. / О.В. Винославська, О.А. Брусенко. – К.: ІНКОС, 2005. – 352 с.

11. Психологія / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.

12. Психология и педагогика. Учеб. пособие. / Под ред. К.А. Абульхановой, Н. Н. Васильевой, Л.Г. Лаптева, В.А. Сластенина. – М.: Совершенство, 1998. – 320 с.

13. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: в2 кн. – М. : ВЛАДОС, 2001. – Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекцинонные приемы и упражнения. – 480 с.

15. Саблин В.С. Психология человека/ В.С.Саблин, С.П. Слаква. – М.: Экзамен, 2004. – 352 с.

16. Степанов О.М.Основи психології і педагогіки: посібник/О. М. Степанов,М.М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2003. – 504 с.

17. Столяренко Л.Д. Психология/ Л. Д. Столяренко. – Ростов-н/Д, 2003. – 448 с.

18. Узнадзе Д.Н. Общая психология. – М.: Смысл, СПб.: Питер, 2004. – 413 с.

19. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. – К.: ВД Професіонал, 2004. – 304 с.